Языковая политика

они размножаются почкованием?

какие-то странные оправдания. Хотите сказать что на других языках в Гугл транслейт с ударением всё нормально и только украинский специально какой-то неправильный? Какая-то теория заговора...

Судіть самі. Корпус українських текстів достатньо великий, але корпус текстів з повною розміткою наголосами дуже малий, — тобто, «українська з наголосами» являє собою малоресурсну мову. Правила наголошування складні й нерегулярні, як і в російській — але ситуація з російською дещо благополучніша (наприклад, проблема русифікації — людина, що говорить в житті російською, починає переносити російські парадигми на українську мову — для самої російської мови неактульна; так, є мовознавці, що намагаються це виправити, але вони так само легко створюють нові гіперкорекційні помилки).  Наголос можна брати зі словників, але більшість із них дають лише базову форму, а наголос може бути рухомим. Дуже низька якість українських онлайн-словників — так, український wiktionary дає для кожного слова всі форми з наголосами, але він заповнювався автоматичним генератором без перевірки живими людьми, там просто достобіса грубих помилок (і в наголосах, і в самій граматиці). Мова дикторів на радіо й телебаченні в наш час далека від еталонів якості (ведучий може бути в житті російськомовним, спеціалісти старої школи вимерли як клас ще під кінець 90-х, а робочі інструкції на основі порад популярних мовних блогерів — так собі джерело компетентності); старі архіви звукозаписів ще радянських дикторів збереглись погано. Живі носії з гарною українською мовою — вони є, але треба фільтрувати, щоб не нарватись  на суржик чи діалект зі своїми наголосами. Тут проблема живих людей правильним наголосам навчити, а ви хочете ШІ...

Р.Ѕ. У чомусь ситуація з наголосами в українській навіть складніша, ніж у білоруській: там  непозначення наголосів компенсується регулярною передачею на письмі акання/якання/йокання, з чого в багатьох словах можна визначити наголос.  Це не у всіх випадках рятує, але наголошений суфікс -от- від ненаголошеного -ат- відрізнити легко.

Читаючи назву теми, подумав про слово «ідіот» (у грецькій там же це суфікс?).

А, ну ещё союз 'та'. Ну это скорее всего для Пигасова было несущественно 

В даному випадку, «і», «й», «та» взаємозамінні.

Щодо слова «мистецтво», в ті часи воно могло ще не бути всезагальною нормою — науковий стиль ще тільки починав формуватися, і русизм для такої абстракції спокійно міг з'явитись у якогось автора. З точки зору сучасної української, «виськуство» — неіснуюче слово, звичайно.

Модель на основі ЧатуGPT — якої саме моделі? Якщо в її основі gpt-oss-20b чи gpt-oss-120b — а тільки ці моделі OpenAI відкриті й більш-менш актуальні — то це моделі 2025 року, не найпередовіші в наш час (десь на рівні GPT-4); для порівняння, в новинах цього літа про хакерські атаки й математичні відкриття фігурував прототип GPT-6, але це закрита модель — розробникам OneStrata її для донавчання просто так би не дали.

обучение же людей процесс детерминированный, по крайней мере на уровне методологии.

Навчання в школі — це та ж реплікація з мінімумом мутацій (втім, абсолютної точності й детермінованості немає й тут, щось губиться чи викривлюється через дефекти методики навчання). Практичне відточування технології — ближче до копіювання з мутаціями й природним/штучним добором. Свідоме винайдення чогось нового — ближче до рекомбінації генів, з добором вдалих комбінацій ще на стадії уявної моделі.

Эволюционируют сапиенсы, а именно их мозги, технологии не живые, а продукт деятельности.

А що таке «живі»? Якщо визначати «життя» через дарвінівську еволюцію, то «живим» буде лише ДНК, а все інше в живому організмі — «продукт діяльності».

Технологія еволюціонує не як фізичний предмет, виготовлений за цією технологією, а як інформація про виготовлення фізичних предметів. І в сапієнсів вона записується й передається не в молекулах ДНК, а в мозкових синапсах і через шаблони поведінки. В нижчих тварин, що інстинктивно будують гнізда, технологія записується в ДНК і еволюціонує разом з ДНК. Носій інформації змінився, але суть та ж сама: повторення й передача далі, з поступовим вдосконаленням методом проб і помилок.