Языковая политика
Лингвистические обсуждения => Славянские языки => Русский => Topic started by: Чайник777 on 21 October 2026, 12:24:53
-
В словах охрано́та, обоссо́та правильно ли что суффикс ударный? От чего это зависит? Тут видимо по аналогии со словами пехота, зевота? Почему в таких словах в основном ударение на окончании? Типа беднота́, ломота́, усв?
https://ru.wiktionary.org/wiki/-%D0%BE%D1%82
Тут читал, объяснение не нашел.
-
В словах охрано́та, обоссо́та
где вы слова такие берёте-то?
вжисть не слыхал.
-
Синхронно ударение на суффиксе, если существительное образовано от глагола, и на окончании, если от прилагательного. Конечно есть исключения вроде "пехота", это связано с тем, что суффикс -от- исторически был рецессивным.
-
Типа беднота́, ломота́, усв?
Ломоту всегда произносил с ударением на суффикс, по аналогии с рвота, икота.
И, кстати, во множественном числе даже у слов с ударением на окончании по-прежнему ударение на суффикс: красота — красоты, долгота — долготы, кислота — кислоты, высота — высоты, частота — частоты. Правда, множество таких слов полностью абстрактно-собирательны и плюраля не имеют: правота, нагота, мелкота, скукота, мерзлота, теплота, срамота, немота, хромота, темнота, слепота, чистота (но нечистоты).
-
где вы слова такие берёте-то?
вжисть не слыхал.
зайдите в Ютуб на русском языке :lol:
-
Ломоту всегда произносил с ударением на суффикс, по аналогии с рвота, икота.
И, кстати, во множественном числе даже у слов с ударением на окончании по-прежнему ударение на суффикс:
то есть изначально и в сингулярисе суффикс был ударный?
-
то есть изначально и в сингулярисе суффикс был ударный?
Изначально это была а.п. с как голова́ - го́ловы, потом ударение сдвинулось в мн.ч.
-
Изначально это была а.п. с как голова́ - го́ловы, потом ударение сдвинулось в мн.ч.
типа красота́ - кро́соты? :)
-
типа красота́ - кро́соты? :)
Окать зачем? :)
-
обоссо́та
ОбосЦота? И такое есть в словарях?
-
где вы слова такие берёте-то?
вжисть не слыхал.
первое слово - некая Монтян, второе - журналисты Медиазоны :)
-
ОбосЦота? И такое есть в словарях?
Нет, конечно. Чайник это взял из ватного рунета, как и охранота (емнип это из лексикона Т. Монтян).
-
первое слово - некая Монтян
Что же вы так пренебрежительно говорите про великомученицу русскаго мiра :)
-
ТурбОта, біднОта, скорбОта, гидОта...
Але сліпотА. В укр. домінує наголос на О, але з винятками. Подекуди наголос слугує семантичному розрізненню: німОта - німці, німотА - нездатність говорити.
-
Что же вы так пренебрежительно говорите про великомученицу русскаго мiра :)
не знаю, я собственно её никогда и не слышал, я только от журналистов узнал что она назвала кого-то 'охранотой' :)
-
німОта - німці
это литературное слово из словаря? И кстати гугл транслейт вообще по-другому ставит ударение в тех словах которые вы указали, у него вообще инициальное бывает :dunno:
-
это литературное слово из словаря? И кстати гугл транслейт вообще по-другому ставит ударение в тех словах которые вы указали, у него вообще инициальное бывает :dunno:
Мне гугловский ИИ поставил ударение в украинском слове красота на второй слог :)
-
не знаю, я собственно её никогда и не слышал, я только от журналистов узнал что она назвала кого-то 'охранотой' :)
Ее посадили за призыв "мочить охраноту".
-
В словах охрано́та, обоссо́та правильно ли что суффикс ударный? От чего это зависит? Тут видимо по аналогии со словами пехота, зевота? Почему в таких словах в основном ударение на окончании? Типа беднота́, ломота́, усв?
https://ru.wiktionary.org/wiki/-%D0%BE%D1%82
Тут читал, объяснение не нашел.
В "школоте" у вас где ударение?
-
В "школоте" у вас где ударение?
ну где у всех, в этом слове колебаний не бывает.
-
это литературное слово из словаря? И кстати гугл транслейт вообще по-другому ставит ударение в тех словах которые вы указали, у него вообще инициальное бывает :dunno:
Зі словника, звісно. Давно вийшло з ужитку.
-
Мне гугловский ИИ поставил ударение в украинском слове красота на второй слог :)
Знайшли кого питати. В навчальних даних, як правило, нема наголосів — ШІ нема на чому вчитись, тому викручується як може. А люди з нього приклад беруть |<
Ну і слово «красота» сприймається в наш час як незовсім літературне. Хоча в Грінченка є, і там наголос красота́.
-
Читаючи назву теми, подумав про слово «ідіот» (у грецькій там же це суфікс?).
-
Читаючи назву теми, подумав про слово «ідіот» (у грецькій там же це суфікс?).
Да, суффикс -ώτης для обозначения различных категорий людей.
-
Знайшли кого питати. В навчальних даних, як правило, нема наголосів — ШІ нема на чому вчитись, тому викручується як може. А люди з нього приклад беруть |<
Ну і слово «красота» сприймається в наш час як незовсім літературне. Хоча в Грінченка є, і там наголос красота́.
какие-то странные оправдания. Хотите сказать что на других языках в Гугл транслейт с ударением всё нормально и только украинский специально какой-то неправильный? Какая-то теория заговора...
-
Читаючи назву теми, подумав про слово «ідіот» (у грецькій там же це суфікс?).
Згадав, як біота нагадує звіроту.
-
Животу она должна напоминать. Слово-то однокоренное.
-
какие-то странные оправдания. Хотите сказать что на других языках в Гугл транслейт с ударением всё нормально и только украинский специально какой-то неправильный? Какая-то теория заговора...
Судіть самі. Корпус українських текстів достатньо великий, але корпус текстів з повною розміткою наголосами дуже малий, — тобто, «українська з наголосами» являє собою малоресурсну мову. Правила наголошування складні й нерегулярні, як і в російській — але ситуація з російською дещо благополучніша (наприклад, проблема русифікації — людина, що говорить в житті російською, починає переносити російські парадигми на українську мову — для самої російської мови неактульна; так, є мовознавці, що намагаються це виправити, але вони так само легко створюють нові гіперкорекційні помилки). Наголос можна брати зі словників, але більшість із них дають лише базову форму, а наголос може бути рухомим. Дуже низька якість українських онлайн-словників — так, український wiktionary дає для кожного слова всі форми з наголосами, але він заповнювався автоматичним генератором без перевірки живими людьми, там просто достобіса грубих помилок (і в наголосах, і в самій граматиці). Мова дикторів на радіо й телебаченні в наш час далека від еталонів якості (ведучий може бути в житті російськомовним, спеціалісти старої школи вимерли як клас ще під кінець 90-х, а робочі інструкції на основі порад популярних мовних блогерів — так собі джерело компетентності); старі архіви звукозаписів ще радянських дикторів збереглись погано. Живі носії з гарною українською мовою — вони є, але треба фільтрувати, щоб не нарватись на суржик чи діалект зі своїми наголосами. Тут проблема живих людей правильним наголосам навчити, а ви хочете ШІ...
Р.Ѕ. У чомусь ситуація з наголосами в українській навіть складніша, ніж у білоруській: там непозначення наголосів компенсується регулярною передачею на письмі акання/якання/йокання, з чого в багатьох словах можна визначити наголос. Це не у всіх випадках рятує, але наголошений суфікс -от- від ненаголошеного -ат- відрізнити легко.
-
Судіть самі. Корпус українських текстів достатньо великий, але корпус текстів з повною розміткою наголосами дуже малий, — тобто, «українська з наголосами» являє собою малоресурсну мову. Правила наголошування складні й нерегулярні, як і в російській — але ситуація з російською дещо благополучніша (наприклад, проблема русифікації — людина, що говорить в житті російською, починає переносити російські парадигми на українську мову — для самої російської мови неактульна; так, є мовознавці, що намагаються це виправити, але вони так само легко створюють нові гіперкорекційні помилки). Наголос можна брати зі словників, але більшість із них дають лише базову форму, а наголос може бути рухомим. Дуже низька якість українських онлайн-словників — так, український wiktionary дає для кожного слова всі форми з наголосами, але він заповнювався автоматичним генератором без перевірки живими людьми, там просто достобіса грубих помилок (і в наголосах, і в самій граматиці). Мова дикторів на радіо й телебаченні в наш час далека від еталонів якості (ведучий може бути в житті російськомовним, спеціалісти старої школи вимерли як клас ще під кінець 90-х, а робочі інструкції на основі порад популярних мовних блогерів — так собі джерело компетентності); старі архіви звукозаписів ще радянських дикторів збереглись погано. Живі носії з гарною українською мовою — вони є, але треба фільтрувати, щоб не нарватись на суржик чи діалект зі своїми наголосами. Тут проблема живих людей правильним наголосам навчити, а ви хочете ШІ...
понятно, спасибо за такой подробный ответ. Хотя не верится что совецкие записи плохо сохранились, как же так? :'(
-
Мне гугловский ИИ поставил ударение в украинском слове красота на второй слог :)
Слово на самом деле не частотное, чаще говорят "гарнисть" или "вродливість". :what?
-
Слово на самом деле не частотное, чаще говорят "гарнисть" или "вродливість". :what?
«Гарність» — можливо, але нетипово. «Вродливість» — норм. В ідеалі, «краса» і «врода».
-
наприклад, проблема русифікації — людина, що говорить в житті російською, починає переносити російські парадигми на українську мову — для самої російської мови неактульна; так, є мовознавці, що намагаються це виправити, але вони так само легко створюють нові гіперкорекційні помилки
У нової хвилі мовців просто добірно хибні наголоси. Наприклад, давно не чув правильних наголосів у словах вИпадок і вИтрати. Українську потроху заражає польська парадигма наголошеного передостаннього складу.Животу она должна напоминать. Слово-то однокоренное.
Живіт чоловічого роду.